Інженерно-геологічні умови дніпровських схилів центрального ареалу Києва: ретроспектива досліджень та аналіз чинників зсувної небезпеки

Анотація

Вступ. Представлено результати аналізу інженерно-геологічних умов дніпровських схилів у межах центрального історичного ареалу міста Києва. Основною метою дослідження є виявлення природних та антропогенних чинників, що впливають на розвиток зсувних процесів, а також формування сучасного уявлення про умови забезпечення стійкості природної системи досліджуваної території.

Методи. Для встановлення динаміки розвитку зсувних процесів на дніпровських схилах Києва використано ретроспективний аналіз зсувонебезпечних ділянок, зокрема фотофіксації сучасного стану схилу та порівнянням фотографій з архівних джерел. Аналіз інженерно-геологічних умов та чинників розвитку зсувних зрушень на схилах проводився з використанням аналітичних, статистичних, картографічних методів. Для побудови картографічних моделей використано геоінформаційні системи (застосунки ArcGIS, Surfer). Інженерно-геологічні розрізи побудовано засобами AutoCAD.

Результати. Систематизовано періоди наукових досліджень зсувної небезпеки дніпровських схилів та робіт з їх укріплення, виділено п'ять ключових етапів досліджень, включаючи сучасні з часів незалежності України. На основі уявлень про чинники формування зсувних зрушень на території досліджень виділено три ділянки, дано їх інженерно-геологічну характеристику, виділено ділянки з найвищим рівнем зсувонебезпеки за величиною кута нахилу 15–25°, які займають 25–34 % по площі залежно від ділянки схилу (Давнього Києва, Центральної, Залаврської). Встановлено, що найбільший вплив на зниження стійкості системи схилів мають такі чинники: водонасичення ґрунтів (атмосферними опадами, витоками з мереж водогону), привантаження схилів у процесі забудови, інженерні втручання без урахування інженерно-геологічних особливостей та динамічні навантаження (транспорт, будівельні роботи). Проаналізовано сукупний вплив зазначених чинників і систематизовано наслідки їх взаємодії, що призводять до втрати стійкого стану схилу.

Висновки. На основі результатів сформульовано напрямки концептуальних засад системного підходу до забезпечення стійкості дніпровських схилів, що передбачають узгоджене застосування інженерно-геологічного моніторингу, актуалізації інженерно-геологічного районування дніпровського схилу та ранжування за рівнем ризиків зсувної небезпеки, опрацювання принципів раціонального містобудівного планування на схилах та оптимізації протизсувних заходів з обов'язковим урахуванням історико-культурної цінності досліджуваної території.