ЕВОЛЮЦІЯ ТА ГЕНЕЗИС КАЙНОЗОЙСЬКОГО ВУЛКАНІЗМУ ПАНКАРДІЇ
DOI:
https://doi.org/10.17721/1728-2713.66.04Ключові слова:
Панкардія, тектоніка, магматизм, субдукція, континентальна кора, океанічна кораАнотація
За весь альпійський період у Панкардії встановлено три головні фази магматизму: мезозойську, міоценову і пліоценплейстоценову. В мезозойську фазу укорінилися, головним чином, ультраосновні й основні магми, в міоценову – середні й кислі, в пліоцен-плейстоценову – лужнобазальтові. Кислий вулканізм (ріодацітова формація) передував середньоосновному (андезитовая формація), що підтверджено даними абсолютного віку. Міоценовий кислий вулканізм не можна відокремлювати від андезитового. Це дві фази перманентного магматичного процесу тривалістю 10-15 млн р антидромної спрямованості, з великим об'ємом середньокислих магм і відносно неглибоких магматичних вогнищ у континентальній корі. При руйнуванні і деструкції континентальної кори утворювалися локальні ослаблені зони розломів, які виступали каналами для швидкого укорінення і кристалізації високотемпературних розплавів. Процес деструкції пов'язаний з розтягом і дробленням континентальної кори на окремі блоки, супроводжувався вулканізмом, надходженням значних обсягів високотемпературних глибинних флюїдів, які зумовили експлозивний характер першої фази вулканізму і подальше гідротермально-метасоматичне заміщення порід. Спочатку розплави виникли в гранітному шарі, а в подальшому – у базальтовому, що підтверджується складом захоплених ксенолітів. Ранні фази міоценового вулканізму вибухового ареально-тріщиною типу максимально проявилися в Закарпатському прогині та Паннонській западині, утворивши потужні (до 700-1000 м) вулканічні товщі ігнімбритів, ріолітових туфів, пемзошлакових потоків (ріодацітова формація). Ці вулканіти певним чином пов'язані з глибинними розломами і мають між собою просторову і часову єдність. Згодом сформувалися вулканічні споруди Кремницьких гір у Словаччині, гір Бержень, Матра, Бюкк, Токай, Мечек в Угорщині, Вигорлат-Гутин в Україні, Апусені і Келімань-Харгіта в Румунії. Складені вони переважно андезитами (андезитова формація). Вилив відбувався в спокійних умовах, утворюючи стратовулкани, потоки, некки та ін. Укорінення лужнобазальтового розплаву проходило на етапі міоценового вулканізму. Найбільш повно лужнобазальтовий вулканізм проявився в структурах з потоншеною континентальної корою. За складом і віком він відповідає кайнозойському лужному магматизму Західної Європи і належить до внутрішньоплитного магматизму континентів з мантійноплюмовим генезисом. Лужні породи фінальної фази вулканізму на українській території не знайдені. Палеотектонічна обстановка на початок міоцену свідчить про те, що територія всієї Панкардії була стабільною областю з континентальною корою, а явно енсіалічний тип магми, антидромний характер вулканізму, його геохімічні особливості, зв'язок з глибинними розломами приводять до висновку про відсутність класичної субдукції в цьому регіоні і відповідність саме вулканізму постколізійного геодинамічного режиму.
Посилання
Danylovych L.H., (1977). Petrogenesis of magmatic formations of the Carpathians, according to a study of the isotopic composition of strontium [Petrohenezys mahmatychnykh utvoren' Karpat, za danymy vyvchennya izotopnoho skladu strontsiyu]. Heolohichnyy zhurnal – Geologic Journal, 37, 4, 49–61 (In Ukrainian).
Danilovich L.G., (1977). Evolution of magmatism and regularities of distribution of igneous rocks in the Soviet Carpathians [Evolyutsiya magmatizma i zakonomernosti razmeshcheniya magmaticheskikh porod v Sovetskikh Karpatakh]. Proceedings of the XI Congress KBGA. Naukova Dumka Publishing, Kiev, 249–250 (In Russian).
Kalyuzhnyy V.A., (1965). Optical and thermometric studies of glass inclusions in gialodacite's phenocrysts of Transcarpathian [Opticheskiye i termometricheskiye issledovaniya vklyucheniy stekla v fenokristallakh gialodatsitakh Zakarpat'ya]. Doklady AN SSSR – Reports USSR Academy of Sciences, 160, 2, 438–441 (In Russian).
Lyashkevich Z.M., (2007). On the quastion of petrogenesis of alkaline rocks of PANCARDI [K voprosu o petrogenezise shchelochnykh porod Pankardii]. Geofizicheskiy zhurnal – Geophysical Journal, 29, 6,157–162 (In Russian).
Lyashkevych Z.M., Alekhyna M.A., (2003). On Neogene volcanic activity of Carpathians [Pro aktyvnist' neohenovoho vulkanizmu Karpat]. Heolohiya i heokhimiya horyuch kopalyn – Geology and Geochemistry of Combustible Minerals, 3, 46–51 (In Ukrainian).
Lyashkevich Z.M., Medvedev A.P., Alekhina M.A., (2004). Problem of geodynamic conditions of formation of effusive magmatism of Carpathians [Problema geodinamicheskikh usloviy formirovaniya effuzivnogo magmatizma Karpat]. Volcanic-sedimentary lithogenesis. Proceedings of the International Conferense, 2004, Simferopol, 38-42 (In Russian).
Lyashkevich Z.M., Yatsozhinskiy O.M., (2004). Cenozoic volcanism Ukrainian Carpathians and its implications for geodynamic reconstructions [Kaynozoyskiy vulkanizm Ukrainskikh Karpat i yego znacheniye dlya geodinamicheskikh rekonstruktsiy]. Geofizicheskiy zhurnal – Geophysical Journal, 26, 1, 87–95 (In Russian).
Lyashkevich Z.M., Yatsozhinskiy O.M., (2005). Alpine magmatism of Ukrainian Carpathians: its evolution, geodynamics [Al'piyskiy magmatizm Ukrainskikh Karpat: yego evolyutsiya, geodinamika]. Geofizicheskiy zhurnal – Geophysical Journal, 6, 1005–1011 (In Russian).
Maleyev Ye.F., (1964). Neogene volcanism of Transcarpathian [Neogenovyy vulkanizm Zakarpat'ya]. Nauka Publishing, Moscow, 250 (In Russian).
Ostafiychuk I.M., Molyavko V.G., Gasanov YU.L., (1977). Comparative characteristics of volcanic zones Prepannonian and Transcarpathian deep faults [Sravnitel'naya kharakteristika vulkanizma zon Pripannonskogo i Zakarpatskogo glubinnykh razlomov]. Geologicheskiy zhurnal – Geological Journal, 1, 110–120 (In Russian).
Tolstoy M.I., Molyavko V.G., Gasanov YU.L., Ostafiychuk I.M., (1976). Scheme of orogenic volcanism of the Carpathians and the Pannonian massifs [Skhema orogennogo vulkanizma Karpat i Pannonskogo massiva]. Geologicheskiy zhurnal – Geological Journal, 36, 5, 38-42 (In Russian).
Lyashkevich Z.M., Medvedev A.P., Krupskiy YU.Z., Varichev A.S., Timoshchuk V.R., Stupka O.O., (1995). Tectonic-magmatic evolution of the Carpathians [Tektono-magmaticheskaya evolyutsiya Karpat]. Naukova dumka Publishing, Kyiv, 132 (In Russian).
Frolova T.I., (1991). Gomodromic and antidromic sequence of magmatism and the crust [Gomodromnaya i antidromnaya posledovatel'nost' magmatizma i zemnaya kora]. Vestnik MGU – Bulletin of the Moscow State University, 4, 1, 3–20 (In Russian).
Balla Z., (1985). The Carpathian loop and the Pannonian basin: a Kinematic analysis. Geophysical Transsaction, 30, 4, 313–353.
Ljashkevich Z.M., (1995). Neogene volcanic rocks of the Ukrainian Carpathians: a brief review. Acta Vulcanologica, 7 (2), 49–61.
Salters J., Salters J., Hart S., Panto Gy., (1985). Origin of Late Cenozoic volcanic Rocks of the Carpathian Arc, Hungary. Earth Planet Sci. Let.,. 19, 279–292.
Sandulesku M., (1975). Essal de synthise structurale des Carpathes. Bull. Soc. Geol. Fr.17, 3, 299–358.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Ознайомтеся з політикою за посиланням: https://geology.bulletin.knu.ua/licensing
