ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ТА ПЕТРОГРАФІЯ ОСТРОВІВ ВЕДЕЛЬ (АРХІПЕЛАГ ВІЛЬГЕЛЬМА, ЗАХІДНА АНТАРКТИКА)

Анотація

Островами Ведель (Vedel Islands) звуть невелику острівну групу з архіпелагу Вільгельма, що розташовується в акваторії Берега Греяма Антарктичного півострова на відстані 12 км від Української антарктичної станції "Академік Вернадський". До останнього часу ці острови були "білою плямою" на всіх існуючих геологічних картах. У 2019 р. під час сезонних робіт 24- ї Української антарктичної експедиції автори вперше провели польові геологічні дослідження на островах Ведель. Метою виконаної геологічної зйомки були рекогносцировка та великомасштабне геологічне картування. Подальша обробка зібраних матеріалів дозволила скласти попередню геологічну карту та супровідний геолого-петрографічний опис островів Ведель. У результаті було отримано загальне уявлення про геологічну будову досліджуваної території, а також зібрано попередні дані про умови залягання, геологічний вік, петрографічні особливості та потенційну рудоносність місцевих гірських порід. Уперше з'ясовано, що в геологічній будові островів Ведель беруть участь різновікові інтрузивно-магматичні утворення. Найбільш розповсюдженими серед них є плутонічні породи середнього складу – діорити та кварцові діорити. Менш поширені габроїди та тоналіти. Найменш розповсюдженими є гіпабісальні та субвулканічні дайкові породи – мікродіорити та діабази. Плутонічні породи були сформовані щонайменше в три інтрузивні фази з гомодромним порядком укорінення. Найдавніші серед них – габроїди, для яких, за аналогією з петрографічно схожими породами розшарованої габроїдної інтрузії ТуксенРасмусен (ГІТР), припускається ранньокрейдовий час формування. Наймолодшими плутонічними утвореннями на островах Ведель є тоналіти. Припускається, що їхнє формування на глибинному рівні відбувалося в пізньокрейдовому періоді, а тектонічна "ексгумація" та остаточне ерозійне розкриття тривали в палеогені та завершилися в неогені. У процесі "ексгумації" плутонічні породи були інтрудовані гіпабісальними дайками мікродіоритів. Натомість субвулканічні дайки діабазів, які мали інтрудувати тоналіти островів Ведель уже після їхнього повного ерозійного розкриття, можуть мати неогеновий або й четвертинний вік. Подібно до ГІТР та інших розшарованих габроїдних інтрузій архіпелагу Вільгельма габроїди островів Ведель містять залізо-титанову оксидно-рудну та мідно-силікатну мінералізацію, що потребує подальшого вивчення. Вік, походження та мінералого-петрографічні особливості жил апліт-пегматоїдних гранітів, які інтрудують габроїди та діорити, також вимагають додаткових досліджень.