Картографування головного розлому антикліналі Монте-Нероне (Марке – Північні Апенніни) та використання технології ГІС у моніторингу землетрусів

Анотація

Досліджено головний розлом антикліналі Монте-Нероне (Марке – Північні Апенніни) та результати проведених досліджень з ідентифікації та фіксування розломів: нормальної системи розломів у районі Монте-Нероні та пошук кореляцій на місцевості розлому МонтеНероні із землетрусом в Апеннінах у 1781 р. Малокутовий східний звичайний розлом, що занурюється під невеликим кутом у структуру великих деформацій, був інтерпретований на основі сейсмічних профілів земної кори. Тому сейсмічні події, зареєстровані в цій тектонічно активній зоні, можуть бути пов'язані із цим розломом, як, наприклад, нещодавні події в районі південних Умбрійсько-Маркійських Апеннін. Основною локальною тектонічною структурою є антиклінорій, орієнтований на північний-західний захід, що відповідає регіональній Апеннінській западині, з повздовжньою протяжністю близько 30 км і довжиною хвилі 5–6 км. 

Робота із зондування головного розлому Монте-Нероне проходила в кілька етапів: підготовка проєкту, зйомка місцевості, обробка та синтез даних. Проєкт включав CTR регіону Марке, геодезичну опорну карту на основі міжнародного еліпсоїда з центром Монте-Маріо (Рим 1940 р.), геологічну карту масштабу 1 : 10 000 та супутникові ортофотоплани опорних територій. Довідкові шари створено у форматі шейп-файлів, для можливості каталогізувати та обмінюватися інформацією, отриманою в польових умовах. Ці рівні включали: метадані, дані, що містять вимірювання, анотацію. Під час польових робіт було сплановано маршрут та зупинки, де проводилися більш детальні вимірювання, котрі відігравали роль орієнтирів для звірки з раніше отриманими даними (для підтвердження або спростування гіпотези). У маршруті вибрано дев'ять основних зупинок, на яких проведено розвідку території, визначено геологічні характеристики пласта, проведено вимірювання та фіксацію основного розлому, його напрямку, кутів падіння та простягання, нахилу. Усі вимірювання фіксувалися в програмному середовищі та попередньо створеній базі даних. 

За допомогою Bluetooth GPS, підключеного до планшетного ПК, було отримано точне відстеження місця, де були проведені вимірювання. За допомогою проведених вимірювань вдалося виділити гіпотезу про те, що розлом Монте-Неро простягається із заходу, починаючи від Ла Валле, перетинаючи західний, південний і східний схили Монте-Нероне, і простягаючись до Монте-Ла-Монтаньола та Пьетралунга приблизно на 9,9 км. Крім того, маючи CTR з геологічною картою, ми змогли підтвердити певні геологічні поклади. Для повного врахування ситуації на місцевості в програмному забезпеченні ArcScene було створено 3D-модель рельєфу місцевості, а також позначено розлом, інтерпретовано зібрані дані. Враховуючи кут падіння 54° та нахилу 90° скель, які ми виміряли вздовж маршруту, можна припустити, що землетрус був неглибоким, із максимальною глибиною епіцентру до 10 км.